Комунальний заклад "Гімназія "Нове місто" Світловодської міської ради"

Попередження суїциду

Шановні батьки!

Я – Михно Ірина Валеріївна, практичний психолог Комунального закладу «Ліцей № 5» «Нове місто» Світловодської міської ради, хочу до вас звернутися з приводу того, що зараз важкі часи для всіх українців, особливо для наших дітей.

В Україні є випадки суїциду серед дітей.

Причина - шкільне навантаження та сварки в сім’ї щодо уроків/навчання/майбутнього + війна. Дитина на самоті зі своїми переживаннями. Покинута в своїх стражданнях.

Діти перезавантажені репетиторами/надмірним вимогами щодо уроків. + онлайн навчання, ізоляція. Дитина мусить обслуговувати тривоги батьків щодо майбутнього. - «А що ти думаєш? Як ти здаш ЗНО!!! Он Вася все вчить, нормальна дитина, а ти? Гроші не дам. Гаджети заберу. Нікчема. Лєнтяй!» - приблизно така формула відкинення дитини.

Це неприпустимо! Це злочин проти дитини!

Дитина також хвилюється і переживає. Успішність може знижуватись, тому що дитина може бути емоційно виснаженою. Не всі діти говорять про свої переживання. Можуть мовчати, щоб знову не було сварок або щоб лишній раз не турбувати батьків. Самотність огортає і поглинає дитину.

Дитячі суїциди - це комплексна проблема.

Будьте уважні до дітей сьогодні. Багато стресів. Особливо вразливий підлітковий вік. Не кричіть, не вимагайте хороших оцінок. Будьте поряд. Розмовляйте. Нічого страшного, якщо дитина не здасть ЗНО чи ПДА. Не страшні погані оцінки. Не усоромлюйте. Не звинувачуйте. Не лякайте дитину. Уникайте емоційного шантажу. Страшно, коли діти в 10- 15 років закінчують життя самогубством. Страшно чути, коли дитина каже - «я втомилася від життя» і потім тихо планує смерть.

Тому хочу запропонувати Вам поради

як забезпечити гармонійний емоційний розвиток дитини

Пам’ятайте, що найсприятливішою для емоційного розвитку дитини шкільного віку є створена для неї близькими дорослими атмосфера комфорту і підтримки. Проявляйте чуйність, щирість, повагу і співпереживання під час взаємодії з дитиною. Хваліть її, підтримуйте, дякуйте, просіть вибачення, коли це необхідно, обіймайте, цілуйте, називайте лагідними словами.

Визнавайте право дитини на емоції, однак не допускайте руйнівної поведінки. Навчайте її розуміти свій емоційний стан та контролювати його.

Ніколи не заперечуйте і не спростовуйте наявність у дитини емоцій. Фрази дорослих на кшталт «Не бійся, ти ж не маленький», «Не можна сердитися», «І чого тут плакати?» можуть сформувати в дитини думку, що її емоції неправильні, тому їх не приймають дорослі.

Допомагайте дитині розповідати про свої почуття, емоції, а також сприймати і розуміти почуття інших.

Розмовляйте з дитиною про її емоції. Називайте їх, описуйте. Наприклад, коли дитина сердито відштовхує вашу руку, скажіть їй: «Ти зараз сердишся».

Збагачуйте вербальний репертуар позначення емоцій дитини, а також репертуар форм їх вираження.

Звертайте увагу дитини на емоції та почуття оточення. Наголошуйте на певних аспектах поведінки, привертайте увагу до подій, які викликають емоції. Говоріть про свої емоції.

Навчайте дитину проявляти емпатію, співчуття до інших людей, тварин.

Станьте прикладом для своєї дитини.

Будьте емоційно відкритими, однак умійте керувати власними емоціями.