Зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) радикально відрізняється від звичної форми перевірки знань, тому проблема психологічної підготовки випускників до ЗНО набуває особливої актуальності. Навіть будь-який іспит для добре підготовленої людини – завжди випробування, пов'язане з переживанням, а переживання, як відомо, є джерелом стресу. ЗНО – ще потужніше джерело стресу, оскільки проходить в незнайомому місці і члени екзаменаційних комісій - незнайомі педагоги.

Тому, психологічний супровід випускників при підготовці до ЗНО полягає в тому, аби понизити рівень напруги і тривожності, дати упевненість в своїх силах і виробити навики, які допоможуть справитись із стресом в складних життєвих ситуаціях.

Мета психологічної підготовки - вироблення психологічних якостей, умінь і навичок випускників, які підвищать ефективність підготовки до проходження ЗНО і дозволять кожному учневі комфортно почуватися під час іспиту, тобто сприятимуть розвитку пам'яті і навичок розумової роботи, концентрації уваги, умінню мобілізувати себе у вирішальній ситуації, володіти своїми емоціями.

З цією метою була розроблена діагностична,методична робота до проходження і здачі ЗНО.

Діагностичний напрямок

Мета: інформаційне забезпечення процесу психологічного супроводу готовності до ЗНО.

Анкетування

Перед Вами ряд запитань, які стосуються процедури проходження зовнішнього незалежного тестування. Ваше завдання - знайти й позначити значком «+» правильну відповідь.

1. Чим можна користуватися на тестуванні?

а) мобільним телефоном;

б) чорною гелевою ручкою;

в) калькулятором.

2. На тестування необхідно принести:

а) підручник;

б) паспорт;

в) табель про успішність за 11 клас.

3. Що відбувається при порушенні вимог передбачених правилами проведення тестування?

а) отримує попередження;

б) видаляється з тестування;

в) платить штраф.

4. Щоб вийти з аудиторії під час тестування необхідно:

а) звернутися до інструктора;

б) звернутися до чергового по поверху;

в) просто вийти.

5. Щоб уникнути помилок краще спочатку записати номери відповідей:

а) на долоні;

б) на полях бланка;

в) на чернетці.

6. Як завчасно потрібно з’явитися на пункт тестування перед початком тестування:

а) за 1 годину;

б) за 0,5 години;

в) за 1,5 години.

7. Що ще, крім посвідчення особи, необхідно мати із собою для проходження тестування?

а) чернетку;

б) олівець, лінійку, гумку;

в) запрошення на тестування.

8. В аудиторії Ви сідаєте:

а) де хочеться;

б) на вільне місце;

в) на місце згідно номера списку на дверях аудиторії.

9. Якщо при заповненні бланків в учасника тестування виникає питання, потрібно:

а) окликнути інструктора;

б) підійти до інструктора;

в) підняти руку;

10. Для подачі апеляції щодо процедури необхідно звернутися:

а) до відповідального організатора пункту тестування;

б) до чергового по поверху;

в) до начальника відділу освіти.

11. Якого кольору стержень потрібно використовувати під час тестування:

а) будь-якого ;

б) синього;

в) чорного.

12. Після оголошення про закінчення тестування, робота здається:

а) інструктору;

б) відповідальному за пункт тестування;

в) залишається на парті.

13. Факт здачі роботи засвідчується у:

а) у списку на дверях аудиторії;

б) у протоколі;

в) у зошиті старшого інструктора.

14. Бланки з відповідями старший інструктор:

а) складає на столі;

б) вкладає до спеціального пакету;

в) вкладає в спеціальну папку.

15. Якщо під час тестування учасник виходить за власною потребою, то час роботи:

а) продовжується;

б) на розсуд інструктора;

в) не продовжується.

16. Апеляційна заява щодо процедури подається:

а) не покидаючи пункт тестування;

б) у своїй школі;

в) у центр тестових технологій.

КЛЮЧ

1-б 2-б 3-б 4-а

5-в 6-б 7-в 8-в

9-в 10-а 11-в 12-а

13-б 14-б 15-в 16-а

Кожна правильна відповідь оцінюється у 2 бали, неправильно – 0 балів.

Якщо Ви набрали:

32 – 30 балів – учень готовий до участі у зовнішньому незалежному оцінюванні;

28 – 24 бали – варто перечитати ще раз загальні правила проходження зовнішнього незалежного оцінювання;

24 – і менше балів – учасник не готовий до участі у зовнішньому незалежному оцінюванні. Варто ще раз переглянути відповідний кінофільм, вивчити загальні правила проходження ЗНО.

ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ТРИВОЖНОСТІ.

ШКАЛА САМООЦІНКИ.

(Ч.Спілбергера, Ю.Ханіна)

Вимірювання тривожності як властивості особистості особливо важливе, оскільки ця властивість зумовлює поведінку суб'єкта. Певний рівень тривожності — природна та обов'язкова особливість активної діяльності особистості. У кожної людини є свій оптимальний, чи бажаний, рівень тривожності — це так звана кориснатривожність. Оцінювання людиною свого рівня тривожності є для неї важливою складовою самоконтролю й самовиховання.

Під особистістю тривожністю (ОТ) розуміють стійку індивідуальну характеристику, що свідчить про схильність суб'єкта до тривоги й передбачає наявність у нього тенденції сприймати досить широкий спектр ситуацій як загрозливі, відповідати на кожну з них певною реакцією. Як схильність особистісна тривожність активізується під час сприйняття стимулів, які людина розцінює як небезпечні, пов'язані зі специфічними ситуаціями загрози її престижу, самооцінці, самоповазі.

Ситуативна, чи реактивна, тривожність (РТ) як стан характеризується суб'єктивно пережитими емоціями: напруженням, занепокоєнням, заклопотаністю, нервозністю. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію, може бути різним за інтенсивністю й динамічним у часі.

Особистості, яка належить до категорії високотривожних, схильні сприймати загрозу своїй самооцінці й життєдіяльності у великому діапазоні ситуацій і реагувати дуже напружено, вираженим станом тривожності. Якщо психологічний тест виявляє у випробуваного високий показник особистісної тривожності, то це дає підстави припускати, що в різноманітних ситуаціях (особливо, якщо вони стосуються оцінки його компетенції та престижу) в людини може простежуватися стан тривожності.

Відомі методи вимірювання тривожності дають змогу оцінювати або особистісну тривожність, або стан тривожності, або дуже специфічні реакції.

Єдиною методикою, яка дає змогу диференційовано вимірювати тривожність (і як особистісну властивість, і як стан), є методика, запропонована Ч.Спілбергером. Шкала адаптована Ю.Ханіним.

Бланк шкал самооцінки Ч.Спілбергера містить у собі інструкції та 40 запитань-суджень, 20 з яких призначені для оцінювання рівня реактивної тривожності (РТ) і 20 — для оцінювання рівня особистісної тривожності (ОТ).

Дослідження можна проводити як індивідуально, такі в групі. Експериментатор пропонує випробуваним відповісти на запитання шкал відповідно до інструкції, нагадує, що випробувані мають працювати самостійно. На кожне запитання існують чотири варіанти відповіді за ступенем інтенсивності.

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

Показник РТ і ОТ підраховуються за формулами

РТ = ∑1-∑2 + 35,

де

∑1 — сума закреслених цифр на бланку за пунктами шкали 3, 5, 6, 7, 9, 12, 13, 14, 17, 18;

∑2 — сума решти закреслених цифр (пункти 1,2,4, 8, 10, 11, 15, 16, 19, 20).

ОТ =∑1-∑2 + 35,

де

∑1 — сума закреслених цифр на бланку за пунктами шкали 22, 23, 24, 25, 28, 29, 31, 32, 34, 35, 37, 38, 40;

∑2 — сума решти цифр — пункти 21, 26, 27, 30, 33, 36, 39.

Під час інтерпретації результат треба оцінювати так:

до 30 — низька тривожність;

31-45 — середній рівень;

46 і більше — високий рівень тривожності.

Значні відхилення від рівня середньої тривожності потребують особливого вивчення. Так, за високої тривожності є схильність до тривожного стану індивіда в ситуаціях оцінки його компетентності. У такому разі треба знизити суб'єктивну значущість ситуації та завдань і перенести акцент на осмислення діяльності й формування почуття впевненості в успіху.

Низька тривожність, навпаки, потребує підвищеної уваги до мотивів діяльності, підвищення почуття відповідальності. Але інколи дуже низька тривожність у показниках тесту є результатом активного витіснення особистістю високої тривоги з метою показати себе з кращого боку.

Шкалу можна успішно використовувати з метою саморегуляції та психокорекційної роботи.

Бланк шкал самооцінки Спілбергера

Шкала ситуаційної тривожності (СТ)

Інструкція. Прочитайте уважно кожне з наведених нижче речень і закресліть відповідну цифру праворуч залежно від того, ЯК ВИ ПОЧУВАЄТЕСЯ ЦІЄЇ МИТІ. Над запитаннями довго не замислюйтеся, тому що правильних чи неправильних відповідей немає.

1. Я спокійний

2. Мені ніщо не загрожує

3. Я перебуваю в напруженні

4. Я внутрішньо скутий

5. Я відчуваю себе вільно

6. Я засмучений

7. Мене хвилюють можливі невдачі

8. Я відчуваю душевний спокій

9. Я стривожений

10. Я відчуваю внутрішнє задоволення

11. Я впевнений в собі

12. Я нервуюсь

13. Я не знаходжу собі місця

14. Я напружений

15. Я не відчуваю скутості, напруження

16. Я задоволений

17. Я стурбований

18. Я дуже збуджений і мені не по собі

19. Мені радісно

20. Мені приємно

Шкала особистісної тривожності (ОТ)

Інструкція. Прочитайте уважно кожне з наведених нижче речень і закресліть відповідну цифру праворуч залежно від того, ЯК ВИ ЗДЕБІЛЬШОГО ПОЧУВАЄТЕСЯ. Над запитаннями довго не замислюйтеся, тому що правильних чи неправильних відповідей немає.

1. У мене буває піднесений настрій

2. Я буваю дратівливим

3. Я легко впадаю в розпач

4. Я хотів би бути таким же щасливим, як і інші

5. Я тяжко переживаю неприємності та довго не можу про них забути

6. Я відчуваю приплив сил і бажання працювати

7. Я спокійний, урівноважений та зібраний

8. Мене турбують можливі труднощі

9. Я дуже переживаю через дрібниці

10. Я буваю цілком щасливий

11. Я все приймаю близько до серця

12. Мені не вистачає впевненості в собі

13. Я відчуваю себе беззахисним

14. Я намагаюся уникати критичних ситуацій і труднощів

15. У мене буває хандра

16. Я буваю задоволений

17. Усілякі дрібниці відволікають і хвилюють мене

18. Буває, що я відчуваю себе невдахою

19.Я врівноважена людина

20. Мене охоплює неспокій, коли я думаю про свої справи і турботи

КЛЮЧ

1 бал - Ніколи

2 бали - Майже ніколи

3 бали - Часто

4 бали - Майже завжди

Методичний напрямок

Психологічна допомога підліткам під час підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання та профілактика стресів перед іспитами

Хвилювання в учнів випускного класу виражається по-різному: від істерик до демонстрації «над спокою» і показної байдужості. Це залежить від особистісних особливостей і життєвого досвіду. Не менш стривожені майбутніми іспитами дорослі (батьки й учителі) намагаються допомогти підліткові. Ця допомога також має широкий діапазон засобів залежно від поведінки, що спостерігається в учня: від обвинувачень у бездіяльності й закликів більше часу приділяти навчанню до заклинань: «Ну що ти так хвилюєшся? Мені однаково, яку оцінку ти здобудеш!»

Ці «традиційні» способи лише дозволяють дорослим виплеснути свою тривогу, а підлітку, на жаль, допомагають мало, скоріше — навпаки. Він і сам розуміє, що слід більше уваги приділяти навчанню, але не спромож­ний себе змусити, і зайва констатація факту лише зміцнює його непевність щодо власних сил і заважає взятися до справи. Заклики бути спокійнішим також зазвичай досягають протилежного результату, лише зміцнюючи у підлітка відчуття своєї «виняткової тривожності».

Усе ж таки, як допомогти дитині в період підготовки до іспитів?

Розглянемо це на конкретному прикладі екзаменаційного стресу. У тих учнів, для яких важливі результати іспитів (тобто у них є потреба скласти їх якнайкраще), перед іспитом виникає стан тривоги:

Ø підвищується артеріальний тиск;

Ø підсилюється потовиділення.

При цьому поведінка учнів буває різною:

Ø одні зосереджено дочитують ті розділи підручника, у засвоєнні яких не впевнені, словом, приходять у стан підвищеної мобілізації та готовності до іспитів;

Ø інші, навпаки, метушливо перегортають підручник, тому що не в змозі зосередитися на одному розділі; зі страхом прислухаються до розповідей тих, хто вже склав іспит, і переконують себе, що не можуть відповісти на жодне із запитань — коротше кажучи, пере­бувають у панічному стані. Діяльність таких школярів є повністю дезорганізованою.

Ці дві форми поведінки відображають ступінь емоційної напруженості. Деякі діти, беручи білет, першої миті навіть не можуть прочитати та зро­зуміти запитання. Надалі їхня поведінка відрізняється рівнем підготовки; якщо вони переконуються, що пам'ятають матеріал, їм вдається поступово заспокоїтися та відповісти. Однак справжньої впевненості в собі вони так і не знаходять: нерідко екзаменатору варто поставити бодай одне не дуже складне запитання, і вони розгублюються, утрачають здатність мислити. Після іспиту вони вичавлені, як лимон, і мають єдине бажання відіспатися (незалежно від того, як вони спали в ніч перед іспитом). Якщо ж питання (або одне з них) здаються учню незнайомими, ось тут нерідко слід очіку­вати катастрофічного стану — раптово з'ясовується, що вони забули навіть те, що знали.

І навпаки, ті учні, які мобілізуються перед іспитом, навіть зіткнувшись із складними запитаннями, проявляють винахідливість, у них раптово спливають у пам'яті знання, про які вони навіть не здогадувались.

Переконавшись у тому, що йому хочуть поставити небажану оцінку (нижче за ту, на яку він претендує), такий учень обов'язково попросить поставити йому додаткові запитання.

Методи саморегуляції в умовах стресу

Релаксація- це метод, з допомогою якого можна частково або повніс­тю позбутися фізичного або психічного напруження.

Зрозуміло, вона не розв'яже всіх проблем, але значною мірою посла­бить їхній вплив на організм, що є дуже важливим.

Опановувати методи релаксації потрібно не тоді, коли, як кажуть, «смажений півень клюне», а завчасно. Тож скористайтесь наведеними вправами і правилами.

Вправи

1. Сидіть спокійно близько двох хвилин, очі заплющені. Уявіть при­міщення, в якому знаходитесь. Спочатку спробуйте обійти подумки всю кімнату (уздовж стін), а потім пересувайтесь по всьому периметру тіла — від голови до п'ят і назад.

2. Уважно стежте за диханням, дихайте носом. Зосередьтеся на своєму спокійному подиху упродовж 1-2 хвилин (немовби уп'явшись в одну точку). Спробуйте не думати ні про що інше.

3. Зробіть неглибокий вдих і на мить затримайте подих. Одночасно різко напружте всі м'язи на кілька секунд, намагаючись відчути напруження в усьому тілі. На видиху розслабтеся. Повторіть тричі.

4. Зробіть глибокий вдих і затримайте подих — грудні м'язи напружені. Відчуйте це напруження, а потім зробіть різкий видих, розслабте груд­ну клітку, повторіть тричі.

5. Злегка підніміть обидві руки, розчепіривши пальці якомога ширше начебто граєте на піаніно, намагайтеся охопити якомога більшу кіль­кість клавіш. Фіксуйте це положення пальців упродовж декількох секунд, намагаючись відчути напруження. Потім розслабтеся, руки вільно опустіть на коліна. Повторіть тричі.

Правила самоорганізації уваги під час підготовки до іспитів

Правило І. Заздалегідь розплануйте свій час, щоб у години занять ніщо не відволікало вас.

Правило II.Розпочинаючи роботу, завчасно організуйте своє робоче місце.

Правило III.Приступаючи до занять, максимально мобілізуйте свою волю, покиньте усі зайві думки. Найкращий спосіб — попередній перегляд матеріалу, складання плану майбутньої роботи.

Правило IV.Стійкість уваги багато в чому залежить від того, наскільки добре ви розумієте досліджуваний матеріал (розуміння значною мірою ґрунтується на знанні попередніх розділів програми).

Правило V.Якщо зосередити увагу на навчальному матеріалі заважа­ють хвилювання, тривога у зв'язку з майбутнім іспитом, сторонні думки, то займіться конспектуванням або читанням досліджуваного матеріалу вголос. Після того, як вам удасться зосередити увагу, можна читати «про себе».

Правило VI.Чергуйте читання з переказуванням, розв'язанням завдань, тому що це попереджає виникнення психічного стану монотонності, за якого стійкість уваги знижується. Однак така зміна не повинна бути занадто частою: це призводить до зайвої суєти, поверхневого сприйняття навчального матеріалу.

Правило VII.Якщо під час читання ви раптом усвідомили, що на якийсь час «відключилися», змусьте себе негайно повернутися до того місця, де відбулося відключення. Визначити його досить легко: весь попе­редній текст під час повторного читання сприйматиметься як незнайомий. Обов'язкові повернення не тільки забезпечать освоєння сприйманого матеріалу, але й сприятимуть підвищенню загальної стійкості уваги.

Правило VIII.Не забувайте про гігієну розумової праці, оптимальне освітлення та температуру.

Раціональні прийоми запам'ятовування

Мала мнемотехніка:

1) запам'ятовування перед сном, у стані розслаблення, або після сну, від­починку;

2) «не за один раз»: значну роль відіграє повторення (через 2-3 дні);

3) чергувати сприйняття та відтворення;

4) сенсорна (почуттєва) опора — допоміжні прийоми:

Ø вузлики на пам'ять,

Ø підкреслення, асоціювання із предметами;

5) зумовлювання, воно може бути:

Ø ситуативним (учіть у тих самих умовах),

Ø ритмічним (учіть в тому самому темпі),

Ø емоційним (під музику);

6) емоційне налаштування на роботу (продуктивність пам'яті зростає);

7) вербалізація образів (проказування, порівняння).

Велика мнемотехніка:

1) версифікація (запам'ятовування у віршах);

2) кріптографування (перекодування);

3) виділення логічних структур (що головне, у чому суть);

4) відокремлення знання від незнання;

5) естетичне (гарне) запам'ятовується краще;

6) дидактичний прийом (вивчили розділ, придумали завдання).

Правила збереження знань:

Ø виділіть те, що потрібно запам'ятати;

Ø облиште сторонні думки, зосередьтеся на тому, що треба запам'ятати;

Ø виділіть в об'єктах головне і другорядне, знайдіть зв'язки між об'єктами, використайте мнемотехніку;

Ø у складному матеріалі обов'язково виділяйте значеннєві віхи; ураховуйте свій тип пам'яті;

Ø систематично повторюйте та відтворюйте матеріал, який запам'я­тали;

Ø не змішуйте пізнавання та відтворення;

Ø у разі виникнення утруднень згадайте обстановку завчання, про­сувайтеся від окремого факту до системи або від більш загальних знань, необхідних цієї миті.

Напередодні іспиту:

Ø Один день перед іспитом присвятіть тому, щоб знову повторити всі плани відповідей. Не повторюйте білети один за одним, краще напишіть номера на аркушах і тягніть, як на іспитах. Щоразу, перш ніж відповісти на запитання білета, згадайте та запишіть план від­повіді. Якщо це вийшло легко, можете не розповідати — це питан­ня ви знаєте добре. Відомо, що голос, поза, жестикуляція не тільки «видають» стан людини, але за принципом зворотного зв'язку здатні впливати на нього. Прибравши впевнену позу, починаючи говорити спокійним і впевненим голосом, ви стаєте спокійнішим і впевненішим;

Ø Якщо ви хвилюєтеся, то безпосередньо напередодні іспиту уявіть ситуацію екзамену в усіх фарбах, з усіма своїми почуттями, пере­живаннями, «страшними думками». Спочатку ви уявляєте, як у вас тремтять руки або пересихає у горлі, у голові — жодної думки. Ви тягнете білет, сідаєте на місце або читаєте завдання на дошці під час письмового іспиту... і страх зникає, ви зосереджуєтесь і починаєте спокійно готуватися до відповіді або виконувати завдання, потім підходите до екзаменаційній комісії та відповідаєте на всі запитан­ня (якщо ви взагалі не відчуваєте страху перед іспитом, то не треба його й уявляти собі);

Ø Дорогою на іспит не зашкодить просто перегорнути сторінки підручника.

Під час іспиту:

Ø Починайте готуватися з того питання, виконувати те завдання, яке є для вас легшим;

Ø Напишіть орієнтовний план відповіді на окремому аркуші паперу. Пишіть навіть те, що може спочатку здатися непотрібним, це допо­може під час письма пригадати ще якісь факти. Якщо вам удасться це зробити, ви заспокоюєтесь, голова працюватиме ясніше та чіткі­ше, тепер вашу енергію можна спрямувати на відповідь;

Ø Складання невеликого плану забере хвилин 20 - 25. Прикріпіть аркуш із планом до екзаменаційного аркуша, і екзаменатор поба­чить, що у вас методичний склад розуму;

Ø За можливості сформулюйте коротку відповідь на запитання в першому ж реченні. Ви продемонструєте екзаменатору, що зміст запитання для вас зрозумілий;

Ø Якщо запитання складається з декількох частин, назвіть кожну з них і підкресліть підзаголовки. Екзаменатор побачить, що вам є, що сказати за кожним пунктом;

Ø Вашу роботу буде легко читати й робити в ній позначки, якщо почерк чіткий і зрозумілий;

Ø Якщо ви говорите про гіпотези або включаєте у свою відповіді, дати тих або інших подій, підкресліть їх: знання дат відразу буде відзначено екзаменатором;

Ø Упевніться, що в готовій відповіді є вступ, основна частина та вис­новок.

Тактика відповіді:

Ø Прочитати весь білет до кінця;

Ø Оцінити, який пункт є для вас найлегшим;

Ø Намітити послідовність розв'язання завдань за принципом від про­стішого до найскладнішого;

Ø Якщо завдання виявилося складнішим, ніж ви вважали, переходьте до наступного. Виконавши інше завдання, можна повернутися до першого;

Ø Стежте за часом, відведеним вами на розв'язання кожного пункту;

Ø Якщо залишається зайвий час, не кваптеся підводитись. На пи­сьмовому іспиті витратьте цей час на перевірку, на усному — по­слухайте, про що запитує викладач: запитання повторюються.

Шпаргалки корисні, якщо дотримуються дві умови:

Ø шпаргалки повинні бути написані самим учнем;

Ø діставати шпаргалку є сенс тоді, коли ви не знаєте взагалі нічого. Не рекомендуємо користуватися шпаргалками: ризик занадто вели­кий, тому що «незасвіченими» залишаються не більше 30% шпаргалок.

Поради психолога

«Як підготуватися до здачі ЗНО?»

Спочатку підготуй місце для занять. Забери зі столу усі зайві предмети, зручно розклади свої зошити, підручники, ручки тощо;

Можна доповнити інтер’єр кімнати жовтим та фіолетовим кольорами, оскільки вони підвищують розумову активність. НЕ потрібно перефарбовувати стіни, а достатньо картини, занавіски, серветки, лампи, тощо. Також, цікаво зауважити, що за твердженням вчених запах лимону у вашій кімнаті підвищує розумову працездатність на 20%.

Склади план своєї роботи. Перед тим визнач - Хто ти є ? - сова чи жайворонок. Склади план занять на кожен день. Важливо чітко знати, що ти робиш і не говорити усім оточуючим: «Я займаюся чи готуюсь» , а «Я вивчаю саме певний розділ, конкретний матеріал»;

Починай із найважчого, але посильного. Легше і приємніше залишай на після обіду

Чергуй заняття із відпочинком. Психологи встановили, що оптимальна тривалість заняття 30-40 хв. Максимум уваги досягається після 10-15 хв. від початку роботи. Тривалість перерв у першій половині дня не повинна перевищувати 5-10 хв. У другій половині дня тривалість кожної наступної перерви збільшуйте на 5 хв. Не забувай у час відпочинку робити зарядку, займатися спортом, робити короткі прогулянки, допомагати батькам, тобто повністю відволікатися від навчання на короткий час.

Тренуйся щоденно робити тести. Роби це із секундоміром.

Не потрібно заучувати напам’ять певні тексти, вчися робити короткі записи, нотатки, регулярно їх переглядай.

Регулярно повторюй матеріал, бажано через 10 хв, після того, як ти вивчив новий матеріал, а згодом через добу. Кожне наступне повторення повинно бути коротшим попереднього.

Займайся самопереконанням. При всій своїй простоті, це є дуже дієва зброя. Повторюй про себе: я знаю багато, я спокійний, я впевнений, я розумний і т.д., я напишу добре тестування.