Комунальний заклад "Гімназія "Нове місто" Світловодської міської ради"

Батьківські збори 1-4-их класах

Тема: Філософія дитячого щастя за В.О.Сухомлинським.

Розмову хотілося б почати з новели В.О.Сухомлинського «Чорнобривці»:

«Тихий осінній вечір. Заходить сонце. В синьому небі — ключ журавлів. Наша бабуся сидить на лавці біля тину, дивиться на захід сонця. Я запитую:

— Бабусю, скажіть, для чого людина живе на світі?

Бабуся усміхається і говорить:

— Щоб жити вічно.

Я не можу зрозуміти: як це — жити вічно?

Бабуся говорить:

— Пішли у сад.

Ми ідемо в сад. Там відцвітають чорнобривці. Ба­буся зібрала пучечок сухого насіння цих квітів і зав'язала у вузлик.

— Підожди до весни, — сказала вона і поклала вузлик із насінням чорнобривців у сухий куточок.

Прийшла весна. Ми посіяли насіння. Зійшли ма­ленькі рослини, піднялись, зацвіли. Які красиві квіти чорнобривці! Зараз вони красивіші, ніж були тоді, восени.

— Ось і людина живе для того, щоб вічно жила її краса, — сказала бабуся.

— Батьки живуть, щоб виховувати дітей. А діти, коли стають дорослими, виховують своїх дітей, щоб вічно жив людський рід.

— А для чого живе людський рід? — знову запи­тую я.

— Для щастя».

Так, ми живемо для щастя. Але що є щастям для маленької дитини? Що вона вкладає в це поняття?

Дитинство, дитячий світ — це світ особливий. Діти живуть своїми, дитячими уявленнями про добро і зло, про хороше і погане. У них свої, дитячі, критерії краси, у них навіть свій вимір часу: в дитинстві день здається роком, а рік — вічністю. Утверджуючи все це дитяче, не можна забувати й про те, що завтра ваша дитина вже не буде дитиною. У душі дитини треба утверджувати дитяче, але на все життя.

Справжня мудрість вихователя — батька, матері, вчителя — в умінні дати дитині щастя.

Не поспішайте оголошувати дитячі пустощі зло­вмисним порушенням порядку, дитячу неуважність — лінощами, дитячу забудькуватість — недбальством. Зрозумійте, що дитячі пустощі, не­уважність, забудькуватість — все це було, є й вічно буде. Все це треба розуміти; не ламати, а дбайливо, мудро виправляти й спрямовувати. Намагаючись щось у дитині зламати, ви ламаєте дитяче довір'я до себе. Ви штовхаєте дитину на те, що вона починає захищатися непокірливістю, навмисною (не зло-навмисною!) неслухняністю, свавіллям, прагненням діяти наперекір вашим порадам і вимогам. Все це з'являється там, де дитяче довір'я до вас дало тріщину.

А що може бути в сім'ї неприпустимішим і без­глуздішим, ніж жорстока дитина? Дитина має бути тільки доброю, сердечною, з відкритим серцем. Ли­ше це творить у ній благородну здатність нена­видіти зло й бути його непримиренним ворогом. Жорстокість — заряд, який щохвилини загрожує вибухом. Мабуть, вам доводилося зустрічатися у сімейному житті з такими випадками: здавалося б, немає ніякого видимого приводу для вчинку, що здається зловмисним, а дитина діє так, мовби на­вмисне хоче заподіяти людям неприємність. В чому справа? Чому дитина діє наперекір здоровому глузду? Це і є вибух, для якого досить маленького, здавалося б, необережного, необачного, але дуже болючого доторкнення до дитячого серця. І дуже часто ці вибухи трапляються не відразу після того, як у душу дитини покладено «заряд», а через три­валі проміжки часу. Батькам тільки з подивом дово­диться знизувати плечима і запитувати: що діється?

До Вашої уваги тестування, яке дасть вам можливість перевірити ще раз ваші педагогічні здібності. Можливо, саме це тестування не дасть вам в майбутньому припуститися помилок у вихо­ванні вашої дитини. Результати цього тесту зна­тимете тільки ви, тому, якщо ви відверто дасте відповіді на питання тесту, дізнаєтесь, який ви вихователь.


Тест для батьків «Чи можете ви?»

1. У будь-який момент залишити всі свої спра­ви і зайнятися дитиною.

2. Порадитися з дитиною, не зважаючи на її вік.

3. Зізнатися дитині в помилці, якої ви припус­тилися в ставленні до неї.

4. Вибачитися перед дитиною, якщо ви не праві.

5. Стримати себе, якщо вчинок дитини роз­дратував вас.

6. Поставити себе на місце дитини.

7. Повірити хоча б на хвилинку, що ви — доб­ра фея.

8. Розповісти дитині про повчальний випадок із свого дитинства, який невигідно свідчить про вас.

9. Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за хорошу поведінку.

10. Завжди утримуватися від слів, які боляче вразять дитину.
11. Надати один день, коли б вона робила все, що їй заманеться, і поводила себе так, як схоче, а ви ні в що не втручалися.

12. Не відреагувати, коли ваша дитина вдарила, грубо штовхнула або просто незаслужено обра­зила іншу дитину.

13. Встояти проти дитячих прохань і сліз, якщо впевнені, що це — примха, забаганка.

Відповіді:

А — можу і завжди так роблю (3 бали).

Б — можу, але не завжди так роблю (2 бали).

В — не можу (1 бал).

Підрахуйте очки.

Якщо ви набрали 30 — 39 балів, це означає, що дитина — найбільша цінність у вашому житті. Ви дієте правильно, й можете сподіватися на добрі результати. Сума 16 — 30 балів: піклувати­ся про дитину — для вас питання першорядне.

Ви схильні до компромісів, які послаблять ви­ховний ефект. Вам слід серйозно замислитися над підходом до виховання.

Менше ніж 16 балів — перед вами постали серйозні проблеми стосовно виховання дитини.

Шановні батьки, пам'ятайте!

-У дітей, які не знають, що їм робити у час дозвілля, псуються і голова, і серце, і мо­ральність. Допоможіть своїй дитині вибрати ко­рисне заняття.

-Турбуйтеся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким в результаті «виховання».

- Батьки, пам'ятайте! Фізичне покарання — це показник не тільки вашої слабкості, розгуб­леності, безсилля, а й педагогічного безкуль­тур'я. Ремінь та тумак вбивають у дитячому серці витонченість і чутливість, розбещують людину. Одурманюють її отрутою брехні.

- Не ставте вашу дитину в становище, коли вона змушена оборонятися брехнею.

- Говоріть з дитиною так, щоб не залишило­ся ніякого сумніву в тому, що ви керуєтеся тур­ботою й тривогою за неї, а не бажанням відмах­нутися, образити.

- Будьте, навіть у дрібницях, до кінця правди­вими і чесними зі своїми дітьми. Незначну домішку брехливості, штучності дуже добре помічають діти.

- Не забувайте поділитися зі своїми дітьми досягненнями й невдачами, тоді вони відкрива­тимуть вам свої таємниці чекатимуть вашої по­ради, підтримки.

- Батьки, пам'ятайте! Вашу дитину виховує кожна хвилина життя, кожний куточок землі, кожен ваш крок, слово, справа, з якими її особистість стикається ніби випадково, мимо­волі.

- Враховуйте основні методи виховання й пе­реконання, справи, стимулювання.

Хочемо звернути вашу увагу на дитячі емоції. Позитивні емоції. Нега­тивні емоції. Поставте ці слова в дві колонки. Скільки разів ви сьогодні дитину: хвалили-докоряли, заохочували, підбадьорювали — пригнічу­вали, принижували, цілували — звинувачували, обіймали — засуджували, були лагідними — відганяли, співпереживали — розвінчували, лая­ли, усміхалися — читали нотації, гордилися — залишали без чогось необхідного.

Якщо на долю однієї негативної емоції випа­дає три і більше позитивних, дитина не почува­тиметься в сім'ї ізгоєм. Якщо ж не так, і дити­на капризувала, виявляла непослух, обдурюва­ла вас, може, Ви й винні, бо «розряджалися» на ній методом агресії. А може, причина така банальна — саме сьогодні син чи донька вирішили пізнати світ і «бігали по східцях ди­тинства». І як на зло, наступали лише на ті східці, де накопичилась впертість, образи стра­хи, ревнощі, роздратування, сваволя, конфліктність, агресивність — не найкращі оз­наки дитинства. А ви ж у своїй голові створи­ли ідилію. Ні, ваша дитина не може жити без негативних емоцій. Вона їх зазнає сама і їх же породжує. Мудрі батьки, аналізуючи «гріхи» дитини, замислюються: а що вони зробили для неї сьогодні приємного? Може, повели в гості, в цирк, в театр, пригостили морозивом, чи, мо­же купили якусь обновку? А може...

Цікаву точку зору, яка стосується нашої розмови, висловив лікар-психотерапевта і відомий письменника Володимир Леві. Ось його думки:

— Мене цікавить інше. Чому в різні дні ми такі різні? Раптом усе відтануло, в повітрі щось пронизливо-життєдайне. Звідусіль йдуть про­мені. Скрізь усмішки, жарти. З чого б це? Не свято. А якщо й свято, то, природно, не офіційне. І звичайні неприємності, навіть ве­ликі, розсіюються. У ці дні оновлення і підне­сення здається, що інакше ніколи не було і не буде.

Але ось... морок. На вулиці і на обличчях. Відчуження, озлобленість. Очі опущені. Тоді ду­маєш так: було завжди. Безпросвітно. І так завжди буде...

Є дні, коли різко підстрибує статистика авто­мобільних катастроф, коли то там, то тут сва­ряться, діти капризують. Є ночі мігрені і неспо­кою, коли всі ліки перестають діяти, а «невідкладна допомога» має роботи — без краю. Постійно викликають чергового лікаря — знаю такі ночі. А ще є вечори раптових смертей, самогубств. Вітри? Погода? Плями на сонці? Високий «градус» в політичних подіях? Вірогідно, що все взаємопов'язано. Однак, хто знає, можливо, йшов вранці хтось один, який «встав не з тієї ноги», і заразив усе місто. Мені зіпсував настрій Василь Петрович, а я — Степа­ну Петровичу, і не помічаєш, як. Ми в масі своїй емоційно беззахисні. Досить одного роздратованого крикуна з високовольтною злістю, щоб одразу всім оточуючим стало погано. Агре­сивність, як відомо, сама себе підтримує. Нехай цього відчуватимуть наші діти.

Щастя — це чудова жар-птиця, яку можна спіймати. Здійснюючи владу над світом дитячих думок, по­чуттів, переживань, не можна ні на хвилину забува­ти про те, що в кожної дитини є добра воля, добрі наміри і своє розуміння особистого щастя. А ваше завдання, дорогі батьки, дати своїм дітям це щастя, тоді і стануть вони справжніми людьми.

В.О.Сухомлинський говорив: «Щоб мати доступ в чудовий палац, ім'я якому — дитинство, ми повинні перевтілюватись, ставати в деякій мірі дітьми. Тільки тоді ми зможемо зрозуміти справжнє щастя дитини».